ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТА МОЖЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті на основі порівняльного аналізу закордонного досвіду виявлено концептуальні підходи, моделі, організаційно-педагогічні умови, результативні практики розвитку дослідницької компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти та обґрунтовано можливості їх імплементації у вітчизняну систему професійної підготовки.
Предметом компаративного аналізу стали підходи до дослідницької підготовки майбутніх викладачів, представлені в освітніх системах США, Великої Британії, Німеччини, Австралії, Туреччини і Казахстану. Компаративний аналіз здійснено за такими критеріями: концептуальні засади і зміст дослідницької підготовки; мета і завдання; форми, методи і технології розвитку дослідницької компетентності; науково-методичний супровід; результативні практики розвитку дослідницької компетентності; етико-ціннісний вимір дослідницької підготовки та академічна доброчесність; підходи до оцінювання результатів.
Теоретико-концептуальним підґрунтям дослідження слугує концепція Е. Бойєра, представлена у праці «Scholarship Reconsidered: priorities of the professoriate», яка розширює традиційне розуміння академічної діяльності університету як багатовимірного феномену, інтегральної характеристики професійної діяльності викладача, що складається із чотирьох взаємопов’язаних видів наукової діяльності: відкриття, інтеграції, застосування, викладання.
Порівняння закордонних практик засвідчило відмінності у механізмах нормативно-інституційного забезпечення дослідницької діяльності та регулювання наукової і публікаційної етики, а також у способах інтеграції безпосередньо у зміст професійної підготовки студентів, їх формування під час виконання дослідницьких проєктів і реалізації через вимоги до організації і проведення досліджень, етичні кодекси університетів, систему наставництва, контролю і оцінювання результатів.
Компаративний аналіз закордонного досвіду за єдиною системою критеріїв дав змогу не лише зіставити національні моделі розвитку дослідницької компетентності, але й визначити спільні тенденції для освітніх систем різних країн, національну специфіку їх реалізації, певні закономірності впровадження; обґрунтувати концептуальні засади, мету і завдання розвитку дослідницької компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти; вивчити зміст дослідницької підготовки, структуру і компонентний склад, принципи, методи і технології дослідницького навчання; виокремити моделі і організаційно-педагогічні засади формування складників компетентності в сучасних умовах; схарактеризувати форми науково-методичного супроводу і підходи до оцінювання результатів; описати новітні практики підготовки сучасного фахівця, орієнтовані на інтеграцію дослідницької діяльності, навчання і видів практик тощо.
Зазначено, що закордонний досвід є стратегічно цінним для модернізації української системи підготовки майбутніх викладачів в умовах соціокультурних і освітніх викликів. Його адаптація сприятиме розбудові інноваційної системи розвитку дослідницької компетентності відповідно до європейських стандартів, зміцненню зав’язків між вищою освітою, наукою і ринком праці, подоланню кваліфікаційного розриву в умовах повоєнного відновлення України, посиленню дослідницького складника і міждисциплінарності освітніх програм, розвитку культури академічної доброчесності, відкритої науки і дослідницької етики, формуванню кадрового потенціалу, здатного інтегрувати українську науку до європейського дослідницького простору, забезпечити науково-технологічний та соціально-економічний розвиток держави. Узагальнення закордонного досвіду забезпечило переосмислення дослідницької компетентності як системоутворювальної характеристики професійного розвитку майбутніх викладачів закладів вищої освіти.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для оновлення змісту освітньо-професійних (освітньо-наукових) програм підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти, проєктування та розбудови дослідницького освітнього середовища, урізноманітнення форм, методів і технологій залучення здобувачів до дослідницької діяльності, синергії освіти, науки і ринку праці та подолання кваліфікаційного розриву, трансформації системи наукового наставництва і вдосконалення внутрішнього забезпечення якості вищої освіти, а також обґрунтування концептуальних засад і перспективних напрямів модернізації вітчизняної системи підготовки сучасного викладача.