ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА ЯК ПРОСТІР ІДЕЙ, ІНТЕРЕСІВ ТА ІНСТРУМЕНТІВ УПРАВЛІННЯ
Наукова доповідь на методологічному семінарі НАПН України «Трансформація професійної освіти в контексті сучасних цивілізаційних і національних викликів», 2 квітня 2026 р.
DOI:
https://doi.org/10.37472/v.naes.2026.8128Ключові слова:
освітня політика, ефективність політики, екосистема освіти, гібридна модель політики, пост-неоліберальна модель політикиАнотація
У статті освітня політика розглядається як двосторонній канал взаємодії між суспільством і освітніми інституціями, завдяки якому визначаються цілі освіти та способи їх досягнення на національному, регіональному й місцевому рівнях. Показано, що політика набуває реального змісту лише за наявності ресурсів і управлінських інструментів – стандартів, фінансування, програм професійного розвитку, механізмів участі та моніторингу результатів. Окреслено ключові ціннісні дилеми освітньої політики (досконалість, рівність, ефективність, свобода) та показано, як взаємодія ідей, інтересів та інструментів визначає конфлікти, коаліції й результати реформ.
Доведено, що вибір конкретної моделі управління залежить від домінування певних ідеологічних установок, які визначають баланс між державним контролем та автономією закладів освіти в умовах сучасних ринкових трансформацій. У статті систематизовано типи інструментів політики. Особливу увагу приділено аналізу того, як глобалізація та цифровізація корегують національні освітні стратегії. Наукова новизна роботи полягає у комплексному підході до аналізу освітніх реформ як процесу, що потребує постійного діалогу між владою, професійною спільнотою та громадськістю для досягнення сталого результату та суспільної легітимності прийнятих рішень.
Завантаження
Посилання
Dale, R. (1997). The state and the governance of education: An analysis of the restructuring of the state–education relationship. In A.H. Halsey, H. Lauder, P. Brown, & S. Wells (Eds.), Education, culture, economy and society (pp. 273-282). Oxford University Press.
Guthrie, J.W. (Ed.). (2003). Encyclopedia of education (2nd ed., Vol. 2). Macmillan Reference.
Lowi, T.J. (1964). American business, public policy, case studies, and political theory. World Politics, 16, 677-715.
McDonnell, L.M., & Elmore, R.F. (1987). Getting the job done: Alternative policy instruments. Educational Evaluation and Policy Analysis, 9, 133-152.
McLaughlin, M.W. (1987). Learning from experience: Lessons from policy implementation. Educational Evaluation and Policy Analysis, 9, 171-178.
Schneider, A., & Ingram, H. (1990). Behavioral assumptions of policy tools. The Journal of Politics, 52(2), 510-529.
Vergari, S. (2015). Educational policy, mechanisms for the development of. In J.D. Wright (Ed. in chief), International encyclopedia of the social & behavioral sciences (2nd ed., Vol. 7, pp. 266-271). Elsevier.
Whitty, G. (1997). Education policy and the sociology of education. International Studies in Sociology of Education, 7(2), 121-135
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Вісник Національної академії педагогічних наук України

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
ISSN 










